Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 253 Харківської міської ради»

 





Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Управління кримінальної міліції у справах дітей
Відвідувань за день; 4
Відвідувань за рік: 512;

Поради батькам

 

 

 

 

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

 

Не забувайте основні аксіоми виховання!

 

1. Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
2. Якщо дитину оточує ворожа обстановка – вона вчиться агресивності.
3. Якщо дитину постійно висміюють – вона стає замкнутою.
4. Якщо дитина зростає у докорах – у неї формується почуття провини.
5. Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
6. Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
7. Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
8. Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
9. Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
10. Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Всеукраїнська програма ментального здоров’я

«Ти як?»

Ментальне здоров’я – це непомітний, але водночас головний двигун людини, що дозволяє не лише повноцінно жити, а й ефективно функціонувати у суспільстві. Регулярне піклування про власний стан може наштовхнути на відкриття внутрішнього джерела сили, що допоможе пройти крізь складні часи. Тому дбати про своє ментальне здоров’я – така ж базова необхідність кожної людини, як і дбати про здоров’я фізичне. Ментальне та фізичне здоров'я – нерозривне ціле.

 

1.     Консультація “Фрази, які можуть травмувати вашу дитину

2.     Секрети суперсили Котигорошка. Вправи на зняття тривожності

3.     25 листопада – 10 грудня  Всеукраїнська акція “16 днів проти насильства” (відеоматеріали, бесіди з батьками)

 

4.  Не вживай поганих слів” (правила спілкування)

 

5. Ментальне здоров’я дітей під час війни: поради батькам та опікунам


 

10 ПОРАД БАТЬКАМ, ДІТИ ЯКИХ СОРОМЛЯТЬСЯ БРАТИ УЧАСТЬ У ДИТЯЧИХ СВЯТАХ

 

 

Як подарувати дитині справжнє свято?


1. Прийміть вибір дитини не брати активну участь в святах, ранках чи конкурсах. Прийміть та не заперечуйте її почуття.

2. Не змушуйте дитину виступати. Оскільки, не відчуваючи напруги, малеча може розслабитись і почати отримувати задоволення від свята, адже дитина навіть не беручи участь в дійствах, спостерігає, бере своє, вчиться чомусь, переживає за інших і з іншими.

 

3. Будьте на боці дитини, коли вона не хоче брати участь в різних іграх. Якщо учасники свята заохочують на сцену, а ваш малюк відмовляється, допоможіть йому. Ви звісно можете підбадьорити дитину і запропонувати вийти, але тільки тоді, коли ви бачите, що вона вагається. Та коли дочка чи син сильно впирається, варто прийняти їх сторону і допомогти їм відмовитись. Таким чином ви збережете довіру та взаєморозуміння зі своєю дитиною.

 

4. Почекайте, поки син чи дочка самі проявлять ініціативу приймати участь в іграх. Час від часу пропонуйте, але не наполягайте: "Хочеш вийти та прийняти учать в конкурсі?», «Чи ти хочеш просто подивитися? Якщо ні, можеш посидіти і поспостерігати".

 

5. Не акцентуйте на сором'язливості увагу фразами подібними до таких: «ну чого ти боїшся», «там нічого страшного», «тобі ніхто там нічого не зробить», «ну чому ти такий сором'язливий». Адже дитина пізнає себе через фрази і відношення значимих дорослих, а тому вірить кожному слову. Необережно сказані фрази «всього боїшся», «такий замкнений», «всіх соромишся» можуть стати для дитини визначенням її особистості та прикріпитись до неї у вигляді «ярлика».
6. Не порівнюйте сина чи дочку з іншими активними дітьми. Таким чином можна занизити самооцінку дитини, дати зрозуміти, що вона гірша за інших і малюк ще раз може переконатись в тому, що немає сенсу показуватись на публіці. Краще звертати увагу на особисті результати та порівнювати із власними досягненнями.

 

7. Формуйте адекватну самооцінку малечі. 
 
8. Давайте дитині гарний приклад - якщо ви самі соромитесь виступати на публіці, то дитина це може наслідувати.

9. Дитяче свято - це не виступ від якого залежить все життя вашої дитини, тому не варто муштрувати дитину численними репетиціями і цим самим збільшувати її рівень тривоги перед фінальним виступом. Натомість спробуйте вселити дитині, що в будь-якому випадку все вийде, свято відбудеться. Звичайно, що ні в якому разі не карайте та не залякуйте дитину за невдалий виступ, наприклад, за вірш, який вона не виразно розповіла. Навіть, якщо дитина зазнала невдачі, завжди знайдіть за що можна її похвалити. Крім того, реакція батьків на можливу невдачу навчить і саму дитину діяти відповідним чином в неприємні моменти.
   
10. Під час свята присутність батьків для дітей є надзвичайною підтримкою. Батьківський настрій передається малечі в повній мірі, на нього вона орієнтується. Якщо мама чи тато нервують з приводу того, що малеча забула слова чи вихователі одягнули чешки не того кольору, то досить ймовірно, що дитина теж буде хвилюватись і закриватись в собі.
Гарних вам свят!

 

 

ЯК ВИХОВАТИ ЩЕДРІСТЬ У ДИТИНИ АБО ЯК НАВЧИТИ ДІЛИТИСЬ

 

Дуже часто я чую від мам маленьких дітей історії про те, що їхні діти жадібні, не вміють і не хочуть ділитись іграшками. Справді є період розвитку малечі, а саме від року до 3,5, коли вони не готові нікому давати свої речі. Це зумовлено декількома факторами, по-перше, в такі моменти дитина починає усвідомлювати принцип «приватної власності», тобто дитина починає розуміти що у кожного предмета є власник, і тільки він має право розпоряджатися ним. По-друге, часто діти в такому віці мають досить розмиті межі, а тому розповсюджують своє «Я» на улюблені іграшки, а спробу відібрати в них предмет вони розцінюють як зазіхання на них самих. В такі моменти не треба змушувати дитину віддавати власні речі.
Як реагувати на те, коли дитина не хоче ділитись своїми речами можете прочитати в чітких і зрозумілих рекомендаціях дитячого психолога Ольги Крамаревич.
Насправді ми можемо навчити дітей ділитись! І ключове слово тут - «навчити», оскільки діти егоцентричні по натурі і тому небажання комусь давати свої речі цілком природна якість.
          Притримуючись наступних порад ви зможете виховати в дитини БАЖАННЯ ділитись і таку гарну якість як ЩЕДРІСТЬ.
          Отже, ще раз наголошую, що мета в нас не змусити дитину поділитись, а стимулювати ЗАХОТІТИ це зробити.

 

1. Пропонуйте ділитись іграшками. Мова йде не про ситуації, в яких назріває конфлікт, коли інша дитина забирає іграшку, а ваша відстоює! Пропонуйте ділитись просто так, коли діти не сваряться за іграшки, а граються разом. До того ж, якщо ви поясните дитині, що ділитись означає не віддавати річ назавжди, а лише на певний час з її обов'язковим поверненням назад, малеча стане частіше давати свої речі.

 

2. Навчіть фразам, які висловлюють щедрість. Часто, коли ви просите малечу поділитись, вона банально не знає що і як сказати. Цілком нормально, якщо ви скажете малюкові «Синок, можеш сказати Дмитрику - «Візьми погратися ось цією машинкою, а потім мені віддаси»». Із власного досвіду можу сказати, що цей спосіб досить дієвий.

 

3. Заохочуйте дитину до самого процесу розподілу. Чи то під час гри, чи то під час обіду чи прогулянки по магазинах допомагайте малюкам чесно, по-справедливому ділити речі, предмети, їжу.

 

4. Розповідайте про переваги, які отримає той хто ділиться: можливість погратися чужою іграшкою, прихильність дітей внаслідок якої малюка будуть із задоволенням запрошувати до гри і т. д.

 

5. Поважайте право власності дитини. Тобто завжди питайте дозволу перш ніж користуватись речами малюка, дякуйте. Так дитина навчається поважати свою і чужу власність.

 

6. Хваліть за прояв щедрості та виявлене бажання ділитись. При цьому обов'язково опишіть, що зробив малюк і до яких наслідків це призвело, наприклад, «Максим тепер щасливий оскільки ти дав йому свій вертоліт», «Тетянка тепер поділиться з тобою своїм м'ячиком»...
 
7. Навчіться спокійно приймати відмову вашого малюка. Дійсно, дитина має право не давати власні речі і коли вона зрозуміє, що ви цілком нормально до цього ставитесь, в неї не буде потреби постійно всіх переконувати у тому що дана річ дійсно її.

8. Читаючи казки чи переглядаючи телепередачі звертайте увагу дитини на щедрі вчинки та на наслідки відповідної поведінки.

 

9. І на останок, показуйте власний приклад прояву щедрості. Діліться з подругами, іншими дітьми, рідними так щоб малюк бачив і чув як ви це робите.
 
                                                                                                                                    Дитячий практичний психолог                                                                                                                                                      Анна Луньова 

 

 

 

У ДИТИНИ ІСТЕРИКА В МАГАЗИНІ? 

ЩО РОБИТИ, ЩОБ НАЗАВЖДИ ПРО ЦЕ ЗАБУТИ?

 

 

 Спробуйте зрозуміти причини виникнення істерики у вашої дитини. Нам, батькам, треба знати це, оскільки тоді легше сприймаються самі капризи, ми не дратуємось і своєю поведінкою і діями ще більше не роздуваємо дитячу істерику.

 

Отже, які можуть бути причини:
1. Коли у дитини виникає істерика, одразу треба звернути увагу на фізіологічні моменти - можливо дитині жарко, вона хоче їсти чи пити, втомилась (оскільки ви вже другу годину ходите по магазинам). Якщо вони мають місце, якомога швидше спробуйте виправити ситуацію і усунути фізіологічний дискомфорт.

 

2. Всі діти егоцентричні по натурі - це значить, що вони нездатні дивитись на все що відбувається навкруги з точки зору інших людей, вони не можуть поставити себе на місце інших. Звичайно це все не тому, що вони не хочуть, а просто банально не можуть в силу особливостей розвитку психіки. Отже, діти не здатні зрозуміти, що може не вистачити грошей на продукти, через те що буде куплена іграшка і будуть вимагати свого, бо вони так ХОЧУТЬ.

 

3. У маленьких діток ще не розвинене відчуття часу і коли їм відмовляють, то вини думають, що відмова розповсюджується на «взагалі», тобто їм тяжко зрозуміти, що завтра чи ввечері можна буде купити щось (чи з'являться гроші, чи зайдете в магазин, де ви знаєте ця іграшка набагато дешевша).

 

3. Якщо діти не розуміють слово «Ні», тобто коли малеча не звикла, що їй відмовляють є ризик виникнення істерик не лише в магазині, а і в будь-якому іншому місці. Це тема меж і правил. Дитина перевіряє батьків, вибудовує межі дозволеного. Це окрема тема, на яку будуть окремі рекомендації.

 

4. Ще одна причина - ваш малюк маніпулюєВін сформував для себе зв'язок «якщо підключу сльози і плач - досягну свого».

Безпосередньо під час приступу істерики треба всім своїм видом показати дитині, що ви:

а) твердо стоїте на своєму;

б) слізьми і плачем дитина не досягне свого;

в) любити свою дитину навіть "таку".

 

1. Це означає, що без приниження, фізичного і вербального насилля, криків дати дитині «перебіситись» при цьому СПОКІЙНО! стоячи поряд (можна займатися своїми справами - читати етикетку чи говорити по телефону, але мати дитину в полі зору).

 

2. Якщо дитина довгий час не може прийти в себе, ви можете сказати, що вам не подобається така її поведінка (а не сама дитина), і якщо вона не припинить, то ви її силою заберете з магазину додому! Важливо попередити, а потім і вчинити так як сказали! Повірте, таке доведеться зробити всього пару разів. Якщо ви робите все правильно істерики ставатимуть менш частими та менш тривалими. Діяти за таким планом інколи заважають почуття сорому, страху - «що подумають інші», «він б'ється головою, який жах, що скажуть інші». Намагайтеся відкинути ці почуття і сконцентруватись на власній дитині.

 

3. Якщо дитина вас чує, то ви можете сказати, що ви поряд, чекаєте коли дитина заспокоїться і чекаєте, коли зможете її обняти.

 

4. Якщо дитина більш менш заспокоїлась можна спробувати пояснити причину відмови. Крім того, треба дати можливість дитині зрозуміти, що ви її розумієте. Часто діти думають, що ми просто не знаємо, що вони хочуть, та коли ми скажемо, озвучимо це їм, наприклад, «Назар, я тебе почула і зрозуміла - ти хочеш машину, але в мене є гроші лише на продукти», сприйняти відмову легше.

 

Важливо попередити прояви істерик в магазині. Як це зробити:

 

1. Перед тим як йти до магазину обговоріть з малюком, що ви будете купляти, порадьтесь з ним і, якщо дитина доросла - визначте скільки грошей ви витратите. Наприклад, ми з моїм 2-річним сином пишемо списки - я свій, а він свій (звичайно він просто малює, але ним це сприймається як важлива справа!)

 

2. Якщо ви відчуваєте, що ваша дитина, ще може влаштовувати істерики в магазині, нагадайте їй якої поведінки ви від неї очікуєте безпосередньо перед дверима магазину (не хватати все з поличок без просу, не кричати...)

 

3. Коли обираєте товар, попросіть дитину знайти необхідний (інколи можна зробити вигляд, що ви не можете щось знайти). Таким чином малеча відчуває відповідальність і свою значимість. Крім того, вона занята і тому нудитись в неї просто немає часу.

 

4. Якщо в магазині малюк чогось дуже хоче і ви бачите, що істерика "не за горами" - дістаньте олівець з листочком і напишіть в його власному «Списку бажань» і скажіть, що наступний раз (або коли ви вирішите) ви врахуєте його бажання і розрахуєте на це гроші. Таким чином дитина розуміє, що ви почули її і потурбуєтесь про те, що вона хоче. Ще один варіант, як можна вчинити, якщо дитину дуже зацікавила іграшка, яку ви не планували купляти - сказати «Яка гарна річ! Давай ми напишемо листа Дідові Морозу і розкажемо про цю річ - давай роздивимось її якомога краще, щоб описати всі деталі.» Звичайно, другий спосіб працює з молодшими дітьми допоки вони вірять в Діда Мороза.

 

5. Буває так, що черги біля каси надзвичайно великі і малюк втомлюється стояти. Спробуйте придумати нескладні ігри - порахувати, що купили, визначити, які кольори переважають, перечитати список... варіантів ігор дуже багато, все залежить від вашої фантазії.

 

6. Не забудьте похвалити свою дитину на виході із супермаркету за гарну поведінку. Звичайно похвала повинна бути описовою. Як це зробити - читайте тут.

Якщо ви будете дотримуватись цих нескладних рекомендацій, то найближчим часом ваш похід до магазину з малечею буде не каторгою, а цікавим та пізнавальним заняттям!

ДИТЯЧИЙ ПСИХОЛОГ Анна Луньова